Сірчана пробка

Вушна сірка (лат. Cerumen) - продукт секреції сірчаних залоз і волосяних фолікулів, розташованих в епітелії зовнішньої третини хрящового відділу зовнішнього слухового проходу.

У дорослої людини близько 2000 сірчаних залоз в кожному зовнішньому слуховому проході, які виділяють 12-20 мг вушної сірки в місяць. Основні компоненти вушної сірки - ланостерол, сквалеон і холестерин.

Окрім цього у вушній сірці є злущені клітини епідермісу, гіалуронова кислота, білки(імуноглобуліни), мінеральні солі, частки пилу. Склад сірки трохи відрізняється у чоловіків і жінок, наприклад чоловіча сірка дає менш кислу реакцію, чим жіноча (в середньому рН від 4 до 6). Він також залежить від національності людини. У представників азіатських народів сірка містить більше білків і за консистенцію сухіша, а у європеоїдної і негроїдної раси вона багата жирами і м’якша по структурі.

Основна функція вушної сірки - захист шкіри зовнішнього слухового проходу. Жири, що входять до її складу, запобігають мокнуттю шкіри вуха при попаданні в нього води, а також пересиханню. Кисла реакція(РН- 4-5) сірки виконує деяку антисептичну функцію: перешкоджає зростанню бактерій і розмноженню грибків. Ці властивості сірки пов’язані також з наявністю в її складі лізоциму, насичених жирних кислот, пептидів(лактоферин та ін.). Сірка утворюється у кожної здорової людини.

У нормі вона сама видаляється із зовнішнього слухового проходу разом із закумульованими в ній забрудненнями. Основним механізмом самоочищення зовнішнього слухового проходу є його шкірний покрив, який постійно росте (з тією ж швидкістю, як ростуть нігті) і при цьому рухається назовні. Цьому сприяє природна міграція злущеного епітелію у бік зовнішнього слухового проходу, а також процес жування їжі і розмови, при яких відбуваються рухи у скронево-нижньощелепному суглобі.

Проте у значного числа людей є схильність до гіперсекреції, зігнута або просто вузька форма зовнішнього слухового проходу, що затруднює природне видалення сірчаних мас. Гіперсекреція сірки часто виникає при подразненні шкіри слухового проходу у людей при надмірному самостійному туалеті вух, а також при систематичному використанні внутрішньовушних пристроїв.
При певних обставинах сірка скупчується в зовнішньому слуховому проході і утворює так звану сірчану пробку. Частота виникнення сірчаних пробок різна за даними літератури і істотно залежить від складу обстежуваного контингенту. Сірчана пробка, мабуть, найчастіша причина візиту до оториноларинголога, особливо літніх людей. Було підраховано, що в США кожного тижня робиться близько 150000 видалень вушної сірки.

Причини виникнення сірчаних пробок:
1. Звивистість будови зовнішнього слухового проходу;
2. Неправильний туалет зовнішнього слухового проходу з використанням ватних паличок, що сприяє проштовхуванню наявної сірки в кістковий відділ зовнішнього слухового проходу;
3. Робота, пов’язана з різним родом пилом (цементною, борошняною і т. п.);
4. Робота, пов’язана зі зміною характеристик зовнішнього середовища (підвищена температура і вологість, підвищений або знижений атмосферний тиск);
5. Носіння слухового апарату, часте використання внутрішньовушних плейєрів, вушної гарнітури мобільних телефонів, фонендоскопів;
6. Рясне зростання волосся в зовнішньому слуховому проході;
7. Вроджені або набуті звуження зовнішнього слухового проходу;
8. Сторонні тіла в зовнішньому слуховому проході
9. Зайняття водними видами спорту

Симптоматика наявності сірчаної пробки

Симптоматика утворення сірчаної пробки: відчуття закладеності вуха, шум (дзвін) у вухах – зниження слуху, що виникає за рахунок порушення повітряного звукопроведення. У певної частини людей виникає шум (дзвін) у вусі, відчуття стороннього тіла у вусі.

При торканні сірчаної пробки до барабанної перетинки виникає оталгія, шум у вусі, а іноді головний біль, запаморочення і блювання і навіть постійний кашель.
Суха сірчана пробка може тривалий час перебувати у слуховому проході безсимптомно. Навіть якщо існує невеликий простір між сірчаною пробкою і стінкою слухового проходу, вона не відчувається і не впливає на слух.
Але якщо потрапляє вода (наприклад, при купанні у водоймищах, миття голови), то відразу різко погіршується звукосприйняття, з’являються дискомфортні розпираючі та болючі відчуття.

Вікові особливості

У немовлят можуть утворитися так звані молочні пробки внаслідок затікання рідини в слуховий прохід під час блювоти.

Епідермальні пробки нерідко утворюються у дітей, які страждають на порушення трофіки, тяжкою формою атопічного дерматиту. Вони є скупченням сірих лусочок, злегка розм’якшеним в центрі і обмеженим зовні мембраною перламутрового кольору. Видалення у вигляді промивання ці пробки піддаються погано.

Вік пацієнта, безумовно, має значення. Сірчані пробки набагато частіше виникають у людей похилого віку і це результат комбінації гіперсекреції та обумовленого віком зниження ефективності природного процесу видалення сірчаної пробки з вуха (збільшення числа волосків у зовнішньому слуховому проході, уповільнення процесу виведення).

Діагностика сірчаних пробок

Діагноз сірчана пробка ставиться на підставі отоскопії, при якій видно сірчані маси, що частково або повністю закривають просвіт слухового проходу. Слід проводити диференціальну діагностику з чужорідними тілами (особливо у дітей), епідермальними і іноді з холестеатомними масами, а також з отомікозом.
Методи видалення сірчаних пробок

Видалення сірчаної пробки також можливе за допомогою іригації, сухими методами аспірації та кюретажу, методом церуменолізу.

Іригація - це промивання зовнішнього слухового проходу за допомогою шприца Жане або електронного іригатора. Іригація можлива лише у разі відсутності протипоказань, серед яких – перфорація барабанної перетинки, зовнішній отит. Рідина, що використовується для іригації, повинна бути підігріта до температури тіла, щоб уникнути появи у пацієнта запаморочення внаслідок калорічної реакції лабіринту. При використанні шприца Жане об’ємом 100-200 мл його наконечник вводять у зовнішню частину слухового проходу і поштовхами направляють струмінь рідини вздовж його верхньозадньої стінки. Щоб уникнути травмування зовнішнього слухового проходу, необхідно надійно фіксувати наконечник шприца.

Після процедури видалення сірчаної пробки виконують контрольну отоскопію.
Аспірація сірчаної пробки проводиться за допомогою електровідсмоктування, який створює у зовнішньому слуховому проході негативний тиск і дозволяє проводити процедуру під мікроотоскопічним контролем, у т. ч. пацієнтам з перфорацією барабанної перетинки.

Кюретаж проводиться за допомогою спеціальних інструментів при оптимальному візуальному отомікроскопічному контролі.

Церуменолізис – ефективний та безпечний метод туалету зовнішнього слухового проходу, в основі якого лежить місцеве використання речовин, що розм’якшують і розчиняють вушну сірку. Можливе застосування комплексних гігієнічних засобів, до складу яких включені розм’якшувальні компоненти та пенетранти. В якості пенетрантів найчастіше застосовують гліцерин і рослинні олії, бікарбонат натрію та карбаміднй пероксид. Церуменолізис застосовується і як самостійний спосіб видалення сірчаної пробки, і як попередній проведення кюретажу, аспірації та промивання.