ЛОР-патологія як одна з причин галітозу

ЛОР-патологія як одна з причин галітозу
Галітоз - це стійкий неприємний запах із рота, який може бути не лише стоматологічною, а й отоларингологічною проблемою. Хоча найчастіше джерело запаху шукають у ротовій порожнині, частина випадків пов’язана із хронічними захворюваннями ЛОР-органів. Саме тому за наявності такого симптому важливо розглядати проблему ширше й не обмежуватися лише оглядом зубів та ясен.

Галітоз вважають поліетіологічним станом, тобто таким, що може мати кілька різних причин. У клінічній практиці зазвичай розрізняють справжній галітоз, псевдогалітоз і галітофобію. У першому випадку неприємний запах дійсно присутній і може бути підтверджений під час обстеження. Псевдогалітоз означає, що людина переконана в наявності запаху, хоча об’єктивно він не визначається або є мінімальним. Галітофобія - це нав’язливий страх неприємного запаху навіть після лікування або за відсутності реальної проблеми.

Як класифікують галітоз
Найуживаніші підходи до класифікації поділяють галітоз на фізіологічний і патологічний. Патологічний, своєю чергою, може бути:

• інтраоральним, коли джерело запаху розташоване у ротовій порожнині;
• екстраоральним, коли причина знаходиться поза нею.
  У випадку ЛОР-захворювань обидва варіанти можливі. Наприклад, якщо запах пов’язаний із патологією носа, приносових пазух або гортані, його зазвичай відносять до екстраорального типу. Якщо ж джерелом стають піднебінні мигдалики при хронічному тонзиліті, такий галітоз частіше розглядають як інтраоральний.

Чому при ЛОР-хворобах з’являється неприємний запах
Основний механізм розвитку галітозу при ЛОР-патології пов’язаний із мікробним розпадом органічних речовин. У цьому процесі утворюються речовини зі специфічним різким запахом, насамперед леткі сполуки сірки. До них належать сірководень, метилмеркаптан і диметилсульфід. Саме ці компоненти вважаються головними хімічними маркерами неприємного запаху.

Такі сполуки продукують переважно анаеробні грамнегативні бактерії. Додаткову роль можуть відігравати інші продукти розпаду - кадаверин, путресцин, індол і скатол, але їхній внесок зазвичай менш виражений.

Важливе значення має і стан слини. Вона бере участь у природному очищенні ротової порожнини, зменшує бактеріальне навантаження та впливає на самоочищення слизових. Якщо цей механізм порушується, умови для накопичення бактерій і продуктів їх життєдіяльності стають сприятливішими.

Які ЛОР-захворювання можуть спричиняти галітоз

Серед отоларингологічних причин особливу увагу приділяють хронічному тонзиліту. Саме він найчастіше згадується як одна з провідних причин неприємного запаху серед ЛОР-патологій. У лакунах мигдаликів можуть накопичуватися залишки епітелію, мікроорганізми та детрит, що створює умови для утворення пахучих сполук.

Також до можливих причин належать:

• гнійні синусити;
• хронічні запальні процеси носоглотки;
• озена та інші стани, що супроводжуються атрофічними або гнійними змінами;
• патології гортані та верхніх дихальних шляхів, при яких формуються хронічні осередки інфекції.
  Отже, якщо стоматологічних причин не виявлено, доцільно розглянути саме ЛОР-компонент проблеми.

Як проводять діагностику

Оцінка галітозу має бути комплексною. Один із базових способів - органолептичний метод, тобто оцінка запаху під час клінічного огляду. Попри простоту, він і досі залишається важливою частиною діагностики.

Для більш об’єктивного підтвердження можуть застосовуватися інструментальні методи, які визначають концентрацію летких сполук. Молекулярні тести, зокрема ПЛР, здатні допомогти у виявленні окремих мікроорганізмів, однак у повсякденній практиці вони мають другорядне значення й частіше використовуються в дослідницькому середовищі.

Ефективний діагностичний підхід зазвичай поєднує:

клінічне опитування пацієнта;
огляд ротової порожнини;
ЛОР-обстеження;
за потреби - інструментальне підтвердження запаху.
Наскільки часто ЛОР-причини пов’язані з галітозом
За даними, наведеними у статті, в одному з клінічних спостережень серед 260 пацієнтів у 8% випадків галітоз був пов’язаний саме з ЛОР-захворюваннями, зокрема з хронічним тонзилітом. Це не найбільша частка серед усіх причин, але достатньо суттєва, щоб не ігнорувати отоларингологічне обстеження.

Непрямим підтвердженням ролі мигдаликів вважають і позитивні результати лікування у пацієнтів, яким проводили терапію хронічного тонзиліту або тонзилектомію.

Лікування: що справді працює
Ключовий принцип лікування - усунення першопричини, а не лише маскування запаху. Якщо галітоз пов’язаний із ЛОР-патологією, основна увага має бути спрямована на санацію вогнища хронічного запалення.

Залежно від ситуації це може включати:

• лікування хронічного тонзиліту;
• терапію синуситів;
• усунення хронічних гнійних процесів у верхніх дихальних шляхах;
• спостереження або лікування в суміжних спеціалістів, якщо причина комбінована.

У багатьох випадках лише ополіскувачі, жувальні гумки чи ароматизовані засоби дають короткочасний ефект, але не вирішують проблему. Стійкий результат зазвичай досягається тоді, коли усунуто джерело бактеріального розпаду.

Висновок
Галітоз - це не просто побутовий дискомфорт, а симптом, який може свідчити про хронічне захворювання ЛОР-органів. Особливо важливо пам’ятати про роль хронічного тонзиліту, патології носа та приносових пазух. Якщо стандартний стоматологічний догляд не усуває проблему, варто пройти огляд у отоларинголога.

Комплексний підхід до діагностики дає змогу точніше визначити джерело запаху, а лікування основного захворювання часто стає головною умовою успішного усунення галітозу.

Чекаємо Вас на прийомі у нашого отоларингола Кубанової Ірина, м.Київ, Маккейна 39.